Терикони – візитна картка міста Донецька

Вступ
Я люблю своє місто. Місто шахт, териконів, заводів, фабрик. Я люблю чути кожного ранку о шостій годині гудок ДМЗ, який кличе до нового дня. Я люблю переїзджати в тролейбусі через Кальміуське водосховище та спостерігати як змінюються вулиці, змінюються пейзаж Донцька.
Місто Донецьк має свою неповторну енергетику . Його можна сварити за брудне повітря , викиди, екологію. Але я ніколи не перестану почувати себе донетчанкою, нічого не хочу міняти , я люблю своє місто , місто Донецьк.

Тема , яку ми обрали – актуальна. Донецьк очікує Євро – 2012 . На протязі шести років наша ДСГШ № 95 працює за проектом «Донеччина». Цілеспрямовано ведеться туристично – краєзнавча робота . В минулому 2010 році ми розробили до Євро — 2012 туристичний маршрут «Село – Карлівка – Карлівське водосховище – р. Вовча – В-Анадель.» Стали лауреатами обласного руху молоді «Заповідний Донбас». В 2011 році вибрали тему «Терикони – візитна картка м. Донецька». Ознайомились з матеріалами четвертого Міжнародного саміту з екології , який відбувся в жовтні 2011 р. Подія знакова . Відкриваються перспективи для розвитку екологічного туризму , для покращення умов нашого з вами життя . Є такий вислів: «Порядок починається із землі»
2005 рік ООН проголосила роком формування всідомого , стабільного ставлення до навколишнього середовища, природи, виховання нових цінностей, свідомої екологічної поведінки, свідомого рішення : що зберегти? Як зберегти? Де зберегти?
Ми прогнозуємо : терикони відіграють роль не тільки під час Євро – 2012, але стануть структурною одиницею екологічного туризму.
Отже, почнемо з його величності –«терикона» . Але перш за все про екологічний туризм, від нього др. Териконів .


Екологічний туризм

Екологічний туризм (англ. ecotour, ecotourism) — порівняно нове поняття в туристичній діяльності. Основна причина виникнення екологічного туризму знаходиться у невідрегульованості відносин у системі «суспільство-природа», або в туристичній інтерпретації -«туризм-екологія».
Люди через зміни умов життя у великих містах-мегаполісах усе далі відходять від природи. Незмінними супутниками проживання в таких містах є ізольованість людини, почуття самітності, надмірні навантаження на нервову систему, що породжують постійне психологічне напруження і призводять до стресів. Мешканці великих міст усе частіше потерпають на нервові розлади та усякого роду захворювання нервової системи.
Екологічний туризм, який дуже часто асоціюють з так званим зеленим або сільським туризмом, передбачає безпосередній контакт людини з природою: відпочинок в екологічно чистих куточках Донецького краю .
Згадуючи про екологічний туризм, не можна не торкнутися теми нинішнього стану довкілля, як в світі, так і безпосередньо в нашій країні, оскільки саме цей чинник зіграв важливу і, можливо, вирішальну роль в розвитку такого вигляду відпочинку, як екологічний туризм.
За останні роки мода на «екологічно чистий» спосіб життя отримала визнання і поширилася на більшість розвинених країн світу, що і дозволило екологічному туризму досягти такої популярності.
Враховуючи високий рівень забруднення довкілля в Україні, питання про вибір екологічно чистого місця відпочинку стає все більш актуальним.
Екологічний туризм – це не обов\’язково поїздки у віддалені селища або походи із рюкзаками на тривалі дистанції. Досить, хоч би раз на місяць, провести уикенд в заміському будинку за межами міста, пробуджуючись зі сходом сонця під дзвінкий спів птахів і засинати, спостерігаючи за зірками, побавити себе самостійно приготованою рибною юшкою і заряд позитивної енергії, як мінімум, на місяць Вам забезпечений.
Після такого відпочинку екологічний туризм назавжди займе провідне місце у Вашому житті.
Екотуризм (також відомий як екологічний туризм), це подорож до незайманих, спокійних і незабруднених природних територій які зазвичай охороняються. Він пов\’язаний з поїздками до місць, де флора, фауна і культурна спадщина є основними визначними пам\’ятками.
Екотуризм це заклик до екологічно та соціально свідомих людей. Він являє собою концептуальний досвід, збагачує тих, хто заглиблюється у вивчення і розуміння навколишнього середовища. Він дає нам уявлення про наш вплив як людської істоти, а також більш глибоке розуміння нашого існування в природному середовищі.
Екотуризм включає в себе програми, що зводять до мінімуму негативні аспекти впливу звичайного туризму на навколишнє середовище і зміцнення культурної самобутності місцевого населення.


Його величність – «Терикон»

Переулок родной –
С новой улицей в стык,
Дочки – сосенки
Вышли на встречу,
И холмы терриконов …
Я так к ним привык ,
Что пройду мимо них – не замечу.
Григорий Янов Лауреат республиканской, литературной премии

Агітувати, переконувати або вмовляти нікого не збираюся, а лише розповім про одне з чудес світу – донецькі терикони. Третина Україна живе з ними, як зі штучною буденністю, а інші дві третини сприймають, як незрозумілість, що зостала з землі. Я спробувала підібрати інформацію, яка була б цікава усім , а насамперед мені , учням , школярам.
Терикони – відхилення від природної форми рельефу.
У мене нема власного досвіду , але готуючись , до МАН я піднялася на деякі терикони , спланувала , що можна з них побачити.
Ставлю за мету здійснити підряд кілька подібних підйомів та спусків і ви змінити власну думку. Була б моя воля, я б давала за сходження на окремі терикони спортивні та туристичні розряди.
За кожен терикон в оригіналі відповідає шахта, яка його породила. На практиці ж половина шахт закриті, а ці рожеві гіганти пустої породи змушені існувати самостійним життям під блакитним небом Донбасу.
В процесі рекультивації землі терикони стають об’єктами озеленення. Принаймні так пишуть. Рішення про озеленення териконів було прийнято у 1948 році виконкомом міста Сталіно (він же Донецьк). На практиці це виглядало наступним чином:група альпіністів з саперними лопатами та мішками садженців за спиною викопували лунки, промивали їх вапном, щоб порода не палила коріння, додавали трохи чорнозему і змушували майбутнє дерево виживати в умовах Марсу. В центрі міста Донецьк озеленених териконів біля третини. При цьому використовуються неперебірливі дерева, що згодні зростати мало не на камінні, а саме: акація біла і жовта, абрикос, шипшина, липа та інші рослини з менш поширеними назвами і суворою долею. Всі ці дерева до непристойності медоносні, тому існує ідея біля кожного рекультивованого вугільного відвалу організувати шабашку, кооператив бджолярів. Про якість отриманого меду не згадується.
Колись, в ті часи, коли Україна була залежною від Радянського Союзу, японці запропонували просте і вигідне рішення – викупити породні відвали та увезти терикони далеко до країни сонця, що сходить. Мотивували вони цей крок бажанням розширюватися, розбудовуватися та збільшувати корисну площу власних островів. Але радянських інженерів не так просто надурити, вони знали, що в маленьких очних щілинах японців сховався підступний задум. Тому склад териконів ретельно дослідили в кращих радянських лабораторіях і, о чудо, вони виявилися мало не з золота. В них знайшли у достатній для видобування кількості алюміній, галій, германій, скандій, ітрій і навіть цирконій. Японців розкусили. І вкотре спрацював принцип: якщо воно потрібно комусь, значить знадобиться і мені.


У шахтарському Донецьку з\’явилися «іменні» терикони

«Іменні» терикони з\’явилися в Донецькій області, повідомляє кореспондент УКРІНФОРМу. Першою стала рукотворна гора, розташована біля старого стадіону «Шахтар». Свого часу один з кращих форвардів донецького «Шахтаря» Віталій Старухін провів тут свої кращі матчі. Терикон давав можливість безкоштовно спостерігати за грою сотням любителів футболу. І до 60-річчя знаменитого футболіста кам\’яній «висотці» присвоїли ім\’я нападника.
Ім\’ям Джона Юза, засновника промисловості Донецька, був названий терикон біля стін нинішнього Донецького металургійного заводу, який і будував свого часу іноземець. Є тепер свої терикони у донецького письменника Євгена Ясинова, голови гільдії ковалів Росії Олександра Романова, який допомагав Донецьку в створенні унікального парку кованих фігур, у донецького інформаційного порталу».
«Відомо, що терикони — одні з головних візитних карток Донбасу, — розповідає донецький інженер Олександр Легенький. — І якщо місцеві жителі до них давно звикли, то приїжджі завжди захоплюються, питають про їх історію. Власне, цей інтерес і породив у регіоні незвичний рух — териконознавців», — вводить у курс справи лідер цього руху.
Для початку донецькі териконознавці вирішили провести інвентаризацію височин.
У руху териконознавців, до його складу входять і самі гірники, і студенти, краєзнавці, журналісти, ентузіасти, мета особлива. І думка також. Як вважають той же Олександр Легенький і його друзі, частина зазеленілих і тепер екологічно безпечних териконів місто могло б залишити як особливу прикмету і навіть організувати в ці місця сходження і екскурсії.
Передбачається, що незабаром свої імена отримає ще п\’ять териконів Донецька. У них будуть увічнені космонавт Георгій Береговий, актор Леонід Биков, коваль Віктор Бурдук, газета «Комсомольская правда».
Я мрію про власний внесок у вивчення териконів , стати краєзнавцем, науковцем.


Актуальність нашої роботи

Дослідження і вивчення задачі є досить актуальним у наші дні. Терикони — об\’єкти, які займають особливе місце в таких сферах, як:
-екологія (є екологічно небезпечними об\’єктами);
-землевпорядкування, земельний кадастр (необхідно знати і вміти визначати їхні кордони та стежити за їх зміною);
-промисловість (є складовою частиною процесу виробництва, а також можуть стати вторинною сировиною);
-рекультивація земель (в процесі рекультивації терикони стають об\’єктами озеленення.
На базі популярної пошукової системи Google будуть створені електронні карти, куди будуть нанесені породні відвали з інформацією про них — висота, дата утворення та інша корисна інформація. Крім того, в нові карти будуть нанесені зелені зони та водні об\’єкти Донецька (З джерела «Комсомольська правда»). Тепер всі донецькі терикони можна буде вивчати по супутниковим картам Google-maps, причому не тільки візуально, а й з детальною інформацією.
Всього в м. Донецьку знаходяться 111 териконів, 60 з яких горять.


Терикон шахти імені Каліліна

З нього відкривається чудовий краєвид.
Ліворуч розташоване Кальміуське водосховище , на пн-зх паркова зона готельного комплексу «Вікторія», на північ парк ім. Ленінського комсомолу, меморіальний комплекс на честь визволителям Донбасу. Ми домовились : умовно я- териконознавець, «екскурсовод». Я розповім про Кальміус – річку скіфів .
Свою розповідь я почну з таких слів:

Теперь остались только мифы,
Что здесь зарыли клады скифы.
Времён, когда они здесь были,
И в речке Кальмиус пасли своих приземистых коней
В.Химченко

З документів 1820 р. дізнаємося : в 19 столітті р. Кальміус була су доходною, чистою, швидкою, славилася рибою, севрюгою, великою кількістю років. Свої води річка несе тільки по території Донецької області. Назва річки має слов’яно – скіфське походження , «Калк» на мові скіфів – «качова річка». Вздовж Кальміусу проходила дорога , яка мала назву «Кальміуський шлях»


Кальміуський битий шлях

Загубився у віках,
На війну по ньому ходили,
Чумаки тут сіль возили,
Чингіз-хан, Батий , татари
Теж цим шляхом мандрували.

Скіфи із сходу прийшли в 6 столітті до н.е. Вони називали себе царськими скіфами. Уявіть собі: неподалік від Кальміусу розмістилося стійбище скіфів. Кібітка вождя оббита шкірою дикого звіра , розведено багаття, в особливих посудах вариться м’ясо диких звірів.
Скіфи ходили далеко на північ Скіфії (Слобожанщина). Ця гілка скіфів дала початок праслав’янам . Міфічний Скіф був сином Геракла та цариці Степу , став царем та розпочав скіфський народ тому, що зміг натягнути тетиву лука Геракла . Силу скіфських лучників особливо відчуло на собі військо перського царя Дарія, який вторгнувся в Скіфію у 514 році до н.е. Перське військо покинуло Скіфію з великим позором. Хоча скіфський цар Ангей отримав поразку на Дунаї від батька Олександра Македонського, скіфи залишалися войовничим народом , змогли про двинутися до Передньої Азії, Месопотамії . Вони залишили після себе тисячі пагорбів , курганів. Речі курганів допомагають нам розгадати таємниці в житті цього народу. На різних предметах – зображення птахів , коней, кішки, пантери.
Чому зникли Скіфи?
Існує три гіпотези :
перша – їх погубило бажання збагатитися;
друга — війни;
третя – вони стали (нащадками, пращурами осетин)
Свій слід в історії вони залишили. Саме слово «скіфи» давно стало синонімом слову «жорстокий».
 
Ми на териконі шахти імені Калініна
Паркова зона готельного комплексу «Вікторія»
Розташований готельний комплекс неподалік від річки Кальміус . На його території розмістилася паркова зона з європейськими газонами, незвичайними клумбами, різноманітними квітами. Це один з найкращів куточків для уік-енда. Вздовж всієї території тече штучна ріка з водоспадами, фонтанами, містечками. Відомий режисер Оксана Байрак в 2006 році зняла на цій території фільм «Аврора», який демонстрували на Каннському фестивалі. Це практичне підтвердження свідомого ставлення до навколишнього середовища, природи, виховання цінностей ,свідомої екологічної поведінки.
Економіст, еколог Д. Васильєв наголосив: люди повинні використовувати можливості кожної території, які можуть стати туристичним брендом . Отже, ця територія має всі можливості для підтвердження думки. Донецьк може розвивати екологічний туризм .
Перебуваючи на території готельного комплексу «Вікторія», ставимо перед собою питання : чи можна відпочивати в межах такого мегаполісу як Донецьк? Так. Головне знайти золоту середину , баланс інтересів між потребами людини та можливостями нашої екосистеми.
Отже, екосистеми Донецьк туристичний .Вважаємо, що гості, підлітки, які будуть перебувати в Донецьку завітають на цю територію , відпочинуть.


Оазис в Богодухівській балці

Ми на териконі шахти «Соціалістичний Донбас». Його ім’я – СоцДонбас. Я розповім про Оазис.
31.05.1977 року був відкритий для відвідувачів Донецький ботанічний сад – перший у Східній Україні.
Відкривав його професор Євген Кондратюк. У Донецьку він працював з 1970 року. Оземнення індустріальних міст було його метою. Після Донецька він здійснив запуск ботанічного саду ще в одному проблемному місті – Кривому Розі . Кондратюка згадують як легенду . Біля адміністративного ботанічного саду міста Донецька йому збудовано пам’ятник 31.05.1965 року, рівно за 12 років до його відкриття , був затверджений проект саду. Вже в 30 роки на схилах Богодухівської балки був сад , який тісненько розмістився біля ставку, куди заходили рибалки з Шанхаю (поселення за теперішнім Будинком спорту «Дружба») , їх називали рибачі люди . Поряд проходила грунтова дорога на Макіївку. Неподалік розташувався станційний будинок залізничної станції Донецьк – 2. Сад згадують в протоколах за 1947 рік, де наголошували : сад підтримувати в ідеальному порядку , кожне підприємство повинно було відпрацювати деяку кількість трудових днів .
Поступово це земне господарство змінило статус, стало структурною одиницею «Зеленбуду» . Вже тоді , в ті часи в Донецьку вирошували троянди.
«Трояндову програму» започаткував В. І . Дегтярьов . Між трояндовими плантаціями тече ріка Богодухова з двома ставками за течією . Зелений оазис з клену , дуба, акації існував задовго до 1965 року . До існування Ботанічного саду розповідали таку історію . У вересні 1962 року святкували 150-річчя Микитівського ботанічного саду в Криму. Вручали орден Трудового Червоного Прапору. Перший секретар ЦККПУ М. Підгорний об’явив серед партійних працівників – «хто першим побудує у себе подібне «Микиті». Донецьк , як звичайно, відреагував першим. Дегтярьов прийняв рішення про організацію ботсада.


Терикон Юза

На мить уявляю собі : що я зможу розповісти туристам , учням ДСГШ № 95, дорослим, перебуваючи в ролі екскурсовода , члена «спільноти териконознавців».
З цього терикона відкривається вид на територію ДМЗ , містечко посмішок , де відпочивають працівники та їх діти. Декілька разів мси побували на цій території під час літньої навчальної практики.
Чотири роки тому, наша команда «Удача» прийняла участь в квесті «Подорож таємним містом», як пише журналіст Євген Ясенов «Містом, яке придумав Юз».
Треба було добре знати історію нашого рідного міста, історію виникнення ДМЗ. А ця історія була пов’язана з валлійцем Юзом (Джоном Х’юзом). Ми посіли друге місто серед 14 команд міста. Я бажаю розповісти про цю неординарну людину. Вважаю , що терикону гідно присвоїли ім’я Юза . Хутір, на якому поселився Юз , знаходився на правому березі Кальміусу , цього було не достатньо , він додатково скупав землі на лівому березі у козаків . Було вугілля , руда, вода. Долину річки валлієць спланував використати для комунікацій. Вигідно був розташований завод за течією Скоромощини (Бахмутки) – правого притоку Кальміусу . В своєму житті він починав металургійну працю працюючи простим кузнецем . Селище Юзівкамоло всього 164 людини.
В минулому землі належали поміщиці Смолянинівой , звідси пішла назва Смолянка. Вважають , що цей хутір дав початок нашому місту (Комсомольська правда , 03.09.1992 р) .
Поступово змінювалися відносини , стиль життя. Юз організував школи для дітей. Для техніків , хіміків, бізнесменів були побудовані окремі будинки. Деякі залишилися до нашого часу. Юзівка набувала «англійський» стандарт життя.
«Господь руками англичанина Джона Хьюза обустроил, населил бывшую скифскую степ народом многочисленным».
За останні роки свого життя Юз втричі збільшив виробничу потужність завода , кількість робітників складала 20 000.
Рік народження нашого рідного міста 1869 р., цим увіковічена пам’ять Джона Х’юза.


Ми на териконі Юза

Ознайомимо наших гостей з цікавою територією – Ларинкою. На перший погляд вона виглядає убого. Але ми б запропонували побачити площу І. Ткаченка – героя Великої Відчизняної війни , який працював слюсарем на металургійному комбінаті. Загинув в кінці війни , цого ім’я увіковічено в назві площі.
На перехресті вулиці Ткаченка та футбольної сходяться поселення Ларинки, Масловки , Любимівки , Смолгори. Відкривається широкий простір ,чудовий вид Донецька.
Гудом металургійного заводу працював за часи Юза, який доставали із затонувшего судна «Орел». Ларинка зберігає свій робочий статус.
Площа імені Івана Ткаченка – найбільш збалансований архітектурний ансамбль міста.Структури управління ДМЗ розташовані гармонічно: одна біля одної. Поряд готель заводу. По вулиці Ткаченка (якщо рухатися на гору) по обидві сторони розкинувся район Басе. Цікава історія , яка пов’язана з цією назвою. Давайте познайомимся.
У 1898 році в селі Григор’ївка, яка знаходилася в трьх верстах від південної частини території Новоросійського об’єднання , з ’явилося перше машинобудівне підприємство . Німецькі інженери Босе та Геннефельд взяли у поміщиків в аренду землі, побудували машинобудівний, чавунний заводи . Завод давай вагонетки , насоси для Юзівського гірничопромислового растону . Подалі завод переріс в з-д Донецькгірмаш , далі в 15-р Ленінського комсомолу. На його території зберігся корпус першого заводу. Це двоповерховий з цегли будинок за заводом напроти трамвайного кільця по вулиці Купріна .


Терикон «1-7 Вєтка»

Терикон «1-7 Вєтка» існує з 1895 року.
Цей терикон має свою історію . Його поява пов’язана із зародженням території , яка отримала назву «Вєтка». Звідси була збудована залізнична колія, яка гадувала «Вєтку», «Гілку» до метлургічного комбінату Юза.
На одному із схилів терикону розташована навчальна автомобільна траса.
В майбутньому , перебуваючи на цьому териконі ,ми можемо познайомитися з територією, яка буде належати регіональному ландшафтному парку. Він отримає назву Донецький.
Площа 379,92 га . Він буде розташований у Київському , Калінінському , Куйбишевському районах. Займе Путілівське, Гладківське, Бахмутське урочища , до нього відносять Кальміуське водосховище, Путіловський , Вєтковський ставки , ставки – відстійники шахти «Путілівської» та шахти імені Засядько . До кінця року планують затвердити документи по парку .
Довгий час ( 50-ті роки ) Вєтка залишалась островом в степу , але ж вона мала значення для зв’язку із залізничним вокзалом. З’явилося Вєтковське шосе . Але необхідно було установити зв’язок з в. Артема (1 лінія). Поступово з’явилися забудови , центри. В 1952 році з’явився тролейбус.
Вєтка повернулася до своєї автономної психології, в основі якої завжди була гордість за свою територію .


Заключна частина

Думаємо , що краще териконів можуть бути тільки терикони . Ми навели приклади деяких з них. Розглядаючи їх значення, ми начебто з нового рядка пишемо історію рідного міста . Піднявшись на терикони ми познайомилися з «оазисом в Богодухівській балці» — це ДБС, перегорнули «умовні» сторінки життя та перебування Юза на Донеччині.
Відновили матеріал про скіфів , з якими пов’язані зміни в рідному краї , історія річки Кальміусу . Знаємо , що в Інтернеті є сайт donbass NAME з такими рубриками: історія Донбасу , алея зірок, творчі майстерні , наукова рада , спорт – клуб .
Ми цікавимося історією рідного краю , а особливо нас в полон взяла тема : «Терикони – візитна картка Донецька». Хотілося б побільше дізнатися про Романа Кишканя , який побував в Арктиці , вчив океанологію , а тепер очолює Комітет по екології при обласній раді .Він як і ми ,захоплений вивченням териконів. Бажаємо, щоб Олександр Легенький ,який очолює спільноту териконознавців , розповів про себе , організацію , плани на майбутнє. Ми вдячні журналісту , краєзнавцю Євгену Ясенову , який дає чудовий матеріал «Прогулянка по Донецьку» в Донецьких новинах , хотілось би побільше дізнатися про його проект «Донецк, я тебя люблю». Нам цей напрямок дуже близький , наша школа працює за проектом «Донеччина». У нас є чим поділитися.
На майбутнє планую приєднатися до спільноти териконознавців.
Ми вважаємо : терикони дійсно візитна картка Донецька.
Моя пропозиція : для кожного цікавого терикону вибрати логотип , розмістити скульптури видатних людей , погруддя , пояснювальні щити щодо значення териконів як оглядової ділянки не тільки під час Євро- 2012 , але для всіх тих , у кого життя пов’язане з ім’ям шахтарської столиці. Увіковічити пам’ять про працю шахтарів , назвати терикони їх іменами. Донецьк має свій креативний потенціал.


Зміст

1. 1 Вступ
2 Екологічний туризм
2. 2.1 Визначення
2.2 Значення
2.3 Розвиток району
3. Його величність – «Терикон»
3.1 Юза
3.2 ім. Калініна
3.3 СоцДонбас
3.4 Старухіна
3.5 «1-7 Вєтка»
4. Заключна частина
5. Додатки
6. Література


Література

1. Екологія та природні багатства України//ТОВ «Новий друк», 2004,-318 с.
2. Самкова В.А. Город, в котором я живу/Биологія в школе. – 2001.- №5,7
3. Бровдій В.М. Екологічна освіта і виховання : досвід та перспективи.- Матеріали Всеукраїнської науково – практичної конференції. – Київ . Центр екологічної освіти та інформації , 2001. – 248с.
4. Баргін К.В. Азбука туризму. – М : Просвіта ,1983.
5. Туризм и краеведение. – Украина : Министерство просвещения , 1992
6. Костриця М. Ю. Практикум із географічного краєзнавства . Посібниу для вчителя. – Радянська школа , 1979 р.
7. Баргін К.В. Азбука туризму .- М. : Просвіта, 1983.
8. ержавна національна програма «Освіта» (Україна 21 століття Затверджено постановою Кабміну Міністрів України від 03.11.1993. №896. – К : Райдуга , 1994. – 61 с.
9. Пащенко В., Бабич С., Влюбись в свій город .- Донцк :кардинал 1995
10. Невричевський Г. «Донбасс – дума моя . Фотокнига , ОООРА «Ваш имидж» Донбасс, 2007
11. Куриленко Н.А. Донбас заповідний . Науково – інформаційний довідник . Донецьк 2003. – 207с.
12. Денісова О.Д., Швець М.О. Географія рідного краю . Донецьк : Каштан, 2011. – 115 с.
13. Дингес Олександр . Англичанин по происхождению. Донецк 1999, — 34с.
14. Ясенов Я. Прогулки по Донецку . Газета «Донецкие новости»
15. г. «Комсомольская правда» ноябрь 1992 г. статья «Донбасс – земля обетования»


Кірічкова Катерина

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *